Любімо світ, в якому ми живемо

2016-10-23

Іду до Кременця Словацькому вклонитись,

Бо тут його предивна муза розцвіла,

І я душею хочу низько нахилитись

До незбагненного поета джерела.

Словацький наші оспівав народи,

У віршах славлячи до волі їхню путь,

І ці його словесні ніжні сходи

Ще й зараз ружами осінніми цвітуть.

Учні Митницької школи є членами Товариства польської культури імені Юліуша Словацького. А тому у школі на громадських засадах діє літературно-краєзнавчий гурток «Пізнаємо рідний край», де під час занять учні збагачують свої знання про свій край, пізнають його красу через вивчення творчості зарубіжних письменників за темою «Україна у творчості письменників світу».

З цією метою вчителем зарубіжної літератури Ляхович І.Ф. була організована екскурсія «Кременець-Почаїв» на осінніх канікулах. В Кременці учні побували в музеї Ю.Словацького, бо саме в цьому мальовничому містечку в лоні природи визрівав геній його «Короля Духа». А це і гора Черча із запахом конвалій, і Дівочі скелі, обсипані рожевими гвоздиками Бессера, і та ж сама гора Бона, що височить над містом, «переслідуючи людей, як сумління», і ботанічний сад, усе ще з рідкісними деревами.

Усе це – місця, де особливо відчутний дух Юліуша… А коли ми знаходились на горі Боні, і, дивлячись на Кременець з висоти польоту птаха, на думку знову і знову приходили його слова із поеми «Година роздумів»:

Під оком пам’яті чудове рідне місто

Лежить між горами, виблискує і грає

З долини вежами, мов золоте намисто,

Чарівне, як вночі вінками вікон сяє.

То чи ж можливо не почути ці слова, не заслухатися і не зрозуміти, чому крізь товщину століть із такою дивовижною силою притягання діють вони на людей і край, у якому народився Ю. Словацький.

Діти, тамуючи подих, слухали екскурсовода, яка розповідала про поета, який оспівав у своїй поезії нашу рідну землю. Знаходячись між двома народами, польським і українським, Ю. Словацький надалі залишається символом єднання, взаєморозуміння і взаємоповаги між ними. Його називають великим Кременчанином.

Побували ми і в ботанічному саду, і на горі Боні. Відвідали краєзнавчий музей. Вражені були експонатами кімнати природи, історичними відомостями про Кременець, його розвиток та кількістю промислових підприємств, які діяли на його території у ті давні часи. Учні дізнались багато цікавого і корисного, а кожен член товариства повинен був написати відгук на тему: «Будуємо мости дружби». Кращі з них будуть зачитані на святі «20-річний ювілей товариства».

На зворотньому шляху діти змогли почути історію про Почаївську Лавру, бо і там побували на екскурсії, яка виявилася дуже змістовною. Учні відвідали церкву в печері, де приклонилися до мощів святих Іова та Амфілохія, залізали в печеру, де молився Преподобний Іов.

А всю дорогу додому туристи навперебій співали повстанських пісень, яких їх навчила Ляхович І.Ф., готуючи у школі свято повстанської пісні, приурочене молодим хлопцям і дівчатам, які 74 роки тому залишали родини і брали до рук зброю, аби до останнього подиху боротися за Україну.